ВІТАЙМО ПЕРЕМОЖЦІВ!

Різдво – час, коли небо відкрите для мрій. А за мрії навіть можна отримати подарунки! Не вірите? Запитайте у школярів м. Українка. Нещодавно депутат Київської обласної ради Георгій Цагареішвілі спільно з ГО «Центр ефективних рішень» організували конкурс шкільних творів на тему «Різдвяна мрія».

1

Учні ЗОШ №1 та ЗОШ №2 написали про свої найзаповітніші мрії. Головними критеріями оцінювання були щирість та оригінальність. Переможцями конкурсу стали Едуард Кулага… (10 клас, ЗОШ №2), Дар’я Петруновська (6-Б, ЗОШ №1) та Михайло Григораш (3-А клас, ЗОШ № 1). Вони і виграли головні призи – планшети і дипломи за перші місця.

Також достойні подарунки – сучасні зарядні пристрої для мобільних телефонів і дипломи за участь – отримали Жанна Тищенко (7-А, ЗОШ №2) та Вікторія Сулима (11-А, ЗОШ №1), твори яких вразили організаторів конкурсу глибиною думки і красою літературного слова. Спеціальним солодким призом за найбільш масову участь у конкурсі та дипломом нагородили 3-А клас ЗОШ №1 та їхнього класного керівника Володимира Корнєєва.

Отож, вітаємо переможців!

І хай здійсняться всі різдвяні мрії!

По країні з краю в край, ходить Святий Миколай

За легендою, Святий Миколай перед Новим роком ходив містом і таємно залишав людям гроші, речі, подарунки. І нині ця до­бра традиція збереглася – кожна дитина щиро вірить в чудодійну силу Святого Миколая і з нетер­пінням чекає подаруночка від нього.

mikolayВеселий гамір дітвори, музи­ка, новорічні пісні минулої субо­ти лунали майже не в кожному дворі Українки. Чутка про те, що містом ходить Святий Мико­лай розповсюдилася одразу, тож щаслива малеча з нетерпінням чекала його приходу. А ось і він – приїхав на гарненькій ретро-машині із посохом в руках, чарів­ним мішечком солодощів, дов­гою кучерявою бородою та ще й у супроводі двох янголят. Саме Святий Миколай і дав старт но­ворічним святам, адже не тільки діти, а й дорослі пов’язують цей день з початком новорічних див і веселощів. Очевидно, дітвора активно готувалася до приходу новорічного улюбленця – вони прикрасили ялинку, водили на­вколо неї хороводи, співали Миколаю пісень та розповідали вірші, за що і були нагороджені солодкими подаруночками. «Но­вий рік – це подарунки, солодощі, казковий настрій. Ми з нетерпін­ням чекали, що у наш двір при­йде Святий Миколай, готували­ся зустріти його, самі нарядили ялинку», – каже 9-річна Марійка. Святий Миколай вислухав поба­жання діток та запросив усіх на відкриття головної ялинки міста.Захід відбувся у рамках Фестива­лю дворів.

Цього дня Св. Миколая зу­стрічали не тільки на подвір’ях. У ПК «Енергетик» він відчинив гостинно двері своєї резиденції та зустрічав дітей з іграми, заба­вами та подарунками. Організа­тори підготували для хлопчиків, дівчаток і їхніх батьків справжнє сімейне свято. Гості власноруч зробили і забрали собі на згадку медові свічки. До речі, кожен міг особисто поспілкуватися зі Свя­тим Миколаєм і «на вушко» роз­повісти йому свої секрети і поба­жання…

День Святого Миколая для тих, «кому за…»

komuzaПравду говорять: літні люди – вони, як діти, теж чекають на дива і казки. День Святого Миколая від­святкувала і «супермолодь» Укра­їнки: студенти Інституту третього віку та Рада ветеранів міста. Приві­тали їх зі святом представники вла­ди Українки, міський голова Павло Козирєв, а також депутат Київської обласної ради Георгій Цагареішвілі.

У рамках свята присутні пере­глянули творчу галерею, яка роз­ташувалась біля приміщення біблі­отеки. Умілі руки жителів Українки змайстрували ікони, картини, ви­шиті ниткою та бісером, рушники, полотна, свічки, прикраси і багато інших витворів народного мисте­цтва. Надалі галерея буде попо­внюватись все новими експоната­ми, тож кожна людина, заходячи до палацу культури у справах чи просто так, зможе також помилу­ватися красою творчих доробків.

Захід продовжився у приміщен­ні бібліотеки, де присутні пере­глянули слайди та відео, які відо­бражали участь ветеранів міста у подіях року, що минає. Літні люди дійсно живуть цікавим та наси­ченим життям – вони відвідують клуб ретро «Для тих, кому за…», вивчають інформатику, спілку­ються зі своїми далекими друзями через мережу «Інтернет», вчать ан­глійську, відвідують бальні танці та щодня відкривають нові горизонти для пізнання сучасних технологій. Проте, одним із основних їхніх за­вдань є турбота про одиноких та хворих пенсіонерів, які, з огляду на поважний вік, не мають змо­ги брати участь у різних заходах. За словами голови Ради ветеранів Українки Тетяни Щербакової, іні­ціативу підтримують і представни­ки міської ради Українки, міський голова Павло Козирєв, а також депутат Київської обласної ради Гергій Цагареішвілі. За турботу про людей похилого віку, матері­альну підтримку та активну участь у житті інституту Тетяна Щерба­кова вручила їм грамоти. «Георгій Цагареішвілі – наш великий друг у всіх наших справах – він дуже ба­гато робить добрих справ для нас – цього року він надав 50 подарунків для лежачих пен­сіонерів, яким у цей час дуже складно. Так само нам дуже допомагає і міський голова Павло Козирєв… І справа не лише в подарунках, справа в людяності і в тому, що ми не одинокі у своїх проблемах. Про нас піклуються і нам до­помагають», – каже Тетяна Щербакова.

Стало відомо також, що вже у наступному році вете­рани Українки безкоштовно отримуватимуть газету «Дні­провський проспект» до своїх поштових скриньок, аби ді­знаватися про усі новини із життя міста докладно. А ще – цього дня бібліотека отримала 5 новеньких комп’ютерів від міської ради Українки. «Наша бібліотека – це не лише «хранили­ще» книг. Тому ми бажаємо, щоб вона розвивалася і була сучасною, щоб тут можна було повноцінно проводити уроки інформатики», – наголосив Павло Козирєв. Також Українська міська рада виділила кошти для матеріального заохочен­ня представників Ради ветеранів міста Українки, які контролюють роботу комунальних служб. «Для вас хочеться постійно робити все більше і більше, бо ми бачимо вашу щиру вдячність, і розуміємо, що для вас це необхідно», – наголосила заступник міського голови Оксана Кирилюк.

Міська ялинка засяяла на Миколая

elka201719 грудня, в день Святого Ми­колая, урочисто запалали вогні головної ялинки міста! Зелена красуня зібрала навколо себе ве­селий хоровод і дала офіційно старт новорічним гулянням. Хоча на вулиці було зимно, проте мерз­нути гостям не було коли – веселі забави, танці, хороводи, розбав­ляли миті очікування, коли ж за­гориться головна красуня міста.

До офіційного відкриття ялинки долучився Святий Ми­колай разом із міським голо­вою Українки Павлом Козирє­вим – вони привітали присутніх з прийдешніми новорічними і різдвяними святами, побажавши, щоб з кожним роком Чудотво­рець клав під подушки слухня­ним дітлахам вдвічі більше пода­рунків. Разом з малечею міський голова та Святий Миколай закли­кали ялинку запалити новорічні вогні, тож вона з першого разу покірно замерехтіла у всій своїй красі.

У продовженні свята луна­ли пісні, виступи талановитих жителів Українки, проводилися конкурси від центру «Спорт для всіх», дитяча вікторина, фаєр-шоу і, звичайно ж, дискотека для малечі. А ще однією головною гостею на святі стала чарівна ведмедиця, яка поспішила приві­тати діток та показала справжній «майстер-клас» їзди на велосипе­ді і танцю на «медовій бочці»… Ох вже розвеселила ця артистка публіку, за що заслужено отрима­ла смаколика від дресирувальни­ка. Присутні не тільки мали змогу поспостерігати за ведмедицею, а й сфотографуватися з нею на пам’ять. Дитячій радості не було меж. «Я вперше бачу справжню ведмедицю, вона така гарненька, – не приховує емоцій жителька Українки, 6-річна Ярослава. – Сьогодні дуже радісне свято, я цілий день чекала на нього, че­кала приходу Святого Миколая і подарунків, заради цього варто бути чемним та слухняним увесь рік». Очевидно, такими ж були всі присутні дітлахи на святі, бо підготовлені Святим Миколаєм різочки «для неслухняних» так і залишились незайманими. Спо­діваємось, початок свят задався на славу і головна ялинка у кож­ному серці запалила казковий вогник очікування новорічних і різдвяних див, з чим і вітаємо українчан.

9 грантових угод на 5 мільйонів гривень

– результати участі громади Українки у проектах ПРООН у 2016 році! zaglavieЦьогоріч 25 міст України взяли участь у проектах ПРООН; серед них – і Українка. Наскільки результативною була спільна робота за цей період – про це йшлося на засіданні Координаційної ради за участі представників ПРООН, які контролюють втілення спільних проектів в Українці.

«Місто Українка стала тим пілотним проектом, що показав, як спільними силами можна будувати безпечне та комфортне місто, – відзначила у своєму виступі представник міністерства регіонального розвитку Оксана Старцева. – І ми дуже вдячні міському голові Павлу Козирєву, який надав платформу для спілкування, підтримав ініціативу населення по створенню громадського суспільства у своєму місті».

proon

Перша медсестра Українки

889ts22До святкування 50-річчя Укра­їнки ми розпочали нову рубрику – «Першопрохідці». Тут прочи­таєте цікаві історії-спогади про людей, які будували і розвивали наше місто. Вони були першими енергетиками, вчителями, ліка­рями і вихователями… Ми роз­повімо вам про їхні перші спога­ди, перші емоції і перші мрії. Сьогодні – історія Захарченко Людмили Василівни, яка була од­нією з перших медсестер в Укра­їнці. – Людмило Василівно, прига­дайте, будь ласка, як приїхали в Українку? – Сама я з Полтавщини. Чо­ловік працював на Київській ГЕС, ми жили у Вишгороді. Піс­ля того, як чоловіка перевели на Трипільську станцію, я переїхала з ним в Українку. Це був 1965 рік. Спочатку жили у вагончиках, які були там, де зараз «Еней». Поруч мешкали Бондаренки, Флетче­ри… Згодом жили у котеджі – од­ноповерховому будиночку – там, де зараз музична школа. Всі дру­жили, вміли веселитися. Часто збиралися з молоддю…то гуля­ємо, то йдемо на танцювальний майданчик, то співаємо. – Розкажіть про свій професій­ний шлях в Українці? – Я пішла працювати в Три­пільську лікарню маніпуляцій­ною медсестрою. Спочатку в загальному відділенні. Там були гінекологічні палати, а ще тера­певтичні і хірургічні. В 1967 році мене перевели на Трипільську ТЕС. Тут я працювала терапев­тичною дільничною медсестрою. Тоді у нас був дерев’яний барак. Ми тут працювали з Надією Да­ниленко, завідуючою була Вален­тина Гриневич. Потім завідуючим став наш стоматолог Щербак. У 1977 році мене перевели в кабінет функціональної діагнос­тики і зондування. У 1981 році я стала старшою медсестрою по­ліклініки. Тут була до 1991 року. Далі пішла у Червоний Хрест, де опікувала наших пенсіонерів з Українки, пропрацювала по 1996 рік. 9877808Наступні 14 років, до 2010-го, була медсестрою в Інституті фти­зіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського. Пішла на пенсію у 75 років. – Як працювалося в час будів­ництва нашого міста? – Як працювалось… З одно­го боку, весело і легко, з іншого боку – і важко. Ні з чим не було зв’язку. В Обухів поїхати не було чим. Навіть в медпункті не було телефону… Якось прибігає один чоловік і кричить, що його дру­жина народжує. Ми швидко почали шукати авто. Знайшли якусь «водовозку». Отак і везли жінку, а в неї перейми, я кажу їй глибоко дихати… І вже тільки довезли, одразу родила двійню. Отак і працювали. – Чим займаєтесь на пенсії? – Тепер сиджу вдома, виховую внуків. У мене їх четверо, та ще й маю двох правнуків. І ще чекаю! Люблю доглядати за квітами біля будинку, беру участь в кон­курсі квітників. І досі допомагаю сусідам, то укол зробити, то ще чимось помогти… І вони мені до­помагають. Дружно живемо

Хвилинку вашої доброти… можна?

655699Міжнародний день інвалідів, звичайно, не можна називати святковим. Проте це день, коли ми повинні згадати, що поряд з нами живуть люди, які потре­бують нашої уваги і підтримки. У кожного – своя історія і доля – хтось із самого народження прикутий до інвалідного візка, а хтось жив звичайним життям, яке одного разу його «злама­ло»…

Говорять, що Бог допомагає руками людей. У тому, що це дій­сно так, дають змогу пересвідчу­ватись співробітники міськра­йонної організації Червоного Хреста. Щодня вони надають до­помогу сотням знедолених – ді­тям сиротам, інвалідам різних категорій, переселенцям, хворим на туберкульоз тощо.

З нагоди Міжнародного дня інвалідів представники місь­крайонної організації відвідали людей із обмеженими можли­востями в Українці, яких на їх­ньому обліку у нашому місті на цей час понад 16, та вручили їм подарунки: жінкам – постільна білизна та засоби гігієни, чо­ловікам – тепле зимове взуття. Проте, опікуватися інвалідами працівники Червоного Хреста приїздять до Українки не тільки на свята та особливі дати – дехто вже знає, що за першого звер­нення, їм тут нададуть допомо­гу. «У нас є патронажна медична сестра, Дернова Наталія. Вона відвідує своїх пацієнтів, за по­треби викликає до них лікаря, за призначеннями ходить робити уколи, міряти тиск і тому поді­бне. Хочеться звернутися до всіх жителів міста і району – звер­ніть увагу на тих, хто живе по­ряд, можливо, комусь необхідна наша допомога», – говорить го­лова міськрайонної організації товариства Червоного Хреста України Галина Баукова. Хо­дунки та візочки для інвалідів, ліки та препарати для лікарень, проведення акцій та заходів, до­помога воїнам АТО, підтримка переселенців і навіть, здавалося б, банальне – попрати одяг чи білизну неспроможній на це лю­дині – всі ці питання щодня ля­гають на турботливі плечі пред­ставників організації.

Дорогою до чергової квар­тири Галина Миколаївна роз­повіла, що, на жаль, дуже мало підтримки з боку підприємців району. Часом, доводиться довго шукати транспорт, аби відвезти зібрані речі чи необхідні препа­рати до місця призначення. Годі й говорити про матеріальну під­тримку – купити марку, прине­сти упаковку печива із магазину, чи, скажімо, банку консерви – невже це так багато? З миру по нитці, кажуть, голому сорочка. А тим, хто волею долі став при­четним до цього дня, від усього серця бажаємо міцного здоров’я, життєвої енергії.