9 грантових угод на 5 мільйонів гривень

– результати участі громади Українки у проектах ПРООН у 2016 році! zaglavieЦьогоріч 25 міст України взяли участь у проектах ПРООН; серед них – і Українка. Наскільки результативною була спільна робота за цей період – про це йшлося на засіданні Координаційної ради за участі представників ПРООН, які контролюють втілення спільних проектів в Українці.

«Місто Українка стала тим пілотним проектом, що показав, як спільними силами можна будувати безпечне та комфортне місто, – відзначила у своєму виступі представник міністерства регіонального розвитку Оксана Старцева. – І ми дуже вдячні міському голові Павлу Козирєву, який надав платформу для спілкування, підтримав ініціативу населення по створенню громадського суспільства у своєму місті».

proon

Перша медсестра Українки

889ts22До святкування 50-річчя Укра­їнки ми розпочали нову рубрику – «Першопрохідці». Тут прочи­таєте цікаві історії-спогади про людей, які будували і розвивали наше місто. Вони були першими енергетиками, вчителями, ліка­рями і вихователями… Ми роз­повімо вам про їхні перші спога­ди, перші емоції і перші мрії. Сьогодні – історія Захарченко Людмили Василівни, яка була од­нією з перших медсестер в Укра­їнці. – Людмило Василівно, прига­дайте, будь ласка, як приїхали в Українку? – Сама я з Полтавщини. Чо­ловік працював на Київській ГЕС, ми жили у Вишгороді. Піс­ля того, як чоловіка перевели на Трипільську станцію, я переїхала з ним в Українку. Це був 1965 рік. Спочатку жили у вагончиках, які були там, де зараз «Еней». Поруч мешкали Бондаренки, Флетче­ри… Згодом жили у котеджі – од­ноповерховому будиночку – там, де зараз музична школа. Всі дру­жили, вміли веселитися. Часто збиралися з молоддю…то гуля­ємо, то йдемо на танцювальний майданчик, то співаємо. – Розкажіть про свій професій­ний шлях в Українці? – Я пішла працювати в Три­пільську лікарню маніпуляцій­ною медсестрою. Спочатку в загальному відділенні. Там були гінекологічні палати, а ще тера­певтичні і хірургічні. В 1967 році мене перевели на Трипільську ТЕС. Тут я працювала терапев­тичною дільничною медсестрою. Тоді у нас був дерев’яний барак. Ми тут працювали з Надією Да­ниленко, завідуючою була Вален­тина Гриневич. Потім завідуючим став наш стоматолог Щербак. У 1977 році мене перевели в кабінет функціональної діагнос­тики і зондування. У 1981 році я стала старшою медсестрою по­ліклініки. Тут була до 1991 року. Далі пішла у Червоний Хрест, де опікувала наших пенсіонерів з Українки, пропрацювала по 1996 рік. 9877808Наступні 14 років, до 2010-го, була медсестрою в Інституті фти­зіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського. Пішла на пенсію у 75 років. – Як працювалося в час будів­ництва нашого міста? – Як працювалось… З одно­го боку, весело і легко, з іншого боку – і важко. Ні з чим не було зв’язку. В Обухів поїхати не було чим. Навіть в медпункті не було телефону… Якось прибігає один чоловік і кричить, що його дру­жина народжує. Ми швидко почали шукати авто. Знайшли якусь «водовозку». Отак і везли жінку, а в неї перейми, я кажу їй глибоко дихати… І вже тільки довезли, одразу родила двійню. Отак і працювали. – Чим займаєтесь на пенсії? – Тепер сиджу вдома, виховую внуків. У мене їх четверо, та ще й маю двох правнуків. І ще чекаю! Люблю доглядати за квітами біля будинку, беру участь в кон­курсі квітників. І досі допомагаю сусідам, то укол зробити, то ще чимось помогти… І вони мені до­помагають. Дружно живемо

Хвилинку вашої доброти… можна?

655699Міжнародний день інвалідів, звичайно, не можна називати святковим. Проте це день, коли ми повинні згадати, що поряд з нами живуть люди, які потре­бують нашої уваги і підтримки. У кожного – своя історія і доля – хтось із самого народження прикутий до інвалідного візка, а хтось жив звичайним життям, яке одного разу його «злама­ло»…

Говорять, що Бог допомагає руками людей. У тому, що це дій­сно так, дають змогу пересвідчу­ватись співробітники міськра­йонної організації Червоного Хреста. Щодня вони надають до­помогу сотням знедолених – ді­тям сиротам, інвалідам різних категорій, переселенцям, хворим на туберкульоз тощо.

З нагоди Міжнародного дня інвалідів представники місь­крайонної організації відвідали людей із обмеженими можли­востями в Українці, яких на їх­ньому обліку у нашому місті на цей час понад 16, та вручили їм подарунки: жінкам – постільна білизна та засоби гігієни, чо­ловікам – тепле зимове взуття. Проте, опікуватися інвалідами працівники Червоного Хреста приїздять до Українки не тільки на свята та особливі дати – дехто вже знає, що за першого звер­нення, їм тут нададуть допомо­гу. «У нас є патронажна медична сестра, Дернова Наталія. Вона відвідує своїх пацієнтів, за по­треби викликає до них лікаря, за призначеннями ходить робити уколи, міряти тиск і тому поді­бне. Хочеться звернутися до всіх жителів міста і району – звер­ніть увагу на тих, хто живе по­ряд, можливо, комусь необхідна наша допомога», – говорить го­лова міськрайонної організації товариства Червоного Хреста України Галина Баукова. Хо­дунки та візочки для інвалідів, ліки та препарати для лікарень, проведення акцій та заходів, до­помога воїнам АТО, підтримка переселенців і навіть, здавалося б, банальне – попрати одяг чи білизну неспроможній на це лю­дині – всі ці питання щодня ля­гають на турботливі плечі пред­ставників організації.

Дорогою до чергової квар­тири Галина Миколаївна роз­повіла, що, на жаль, дуже мало підтримки з боку підприємців району. Часом, доводиться довго шукати транспорт, аби відвезти зібрані речі чи необхідні препа­рати до місця призначення. Годі й говорити про матеріальну під­тримку – купити марку, прине­сти упаковку печива із магазину, чи, скажімо, банку консерви – невже це так багато? З миру по нитці, кажуть, голому сорочка. А тим, хто волею долі став при­четним до цього дня, від усього серця бажаємо міцного здоров’я, життєвої енергії.

Шкільний проект «Діти для дітей» – в дії

5457430 листопада в Українській ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 в рам­ках шкільного багаторічного проекту «Діти для дітей» (автор учитель біології Таначьова Н. В.) учні 7-Б класу Анастасія Дубін­ська та Софія Ковалевська ви­ступили з повідомленням «Чудо­вий равлик Ахатина» у 1-А, 1-Б, 3-А та 4-Б класах.

Юні біологи продемонструва­ли фотографії власних вихован­ців, розповіли малечі про умови проживання ахатин та про їх особливості. Найпопулярніші домашні равлики прибули до нас із Африки. Вони мають дов­готривалу пам’ять: знають, де розташована годівниця і періо­дично туди повертаються. Не­вибагливі, не кричать і їх не по­трібно щоденно вигулювати! У нашому кліматі виживання аха­тин в природі неможливе.

Протягом тижня з аналогіч­ними візитами гуртківці поспіл­куються з усіма учнями молод­шої школи.

Тиждень права

34454545 грудня в ДНЗ «Професій­ний ліцей м. Українка» в рам­ках Всеукраїнського тижня права спільно з міською біблі­отекою була проведена право­ва гра «Суд над шкідливими звичками».

Ведучі заходу запросили учнів першого курсу на інс­ценування суду над наркоти­ками, алкоголем та тютюном. Дійові особи: судді, прокурора, адвоката, свідків – були обігра­ні організаторами заходу та учнями. До суду під конвоєм були доставлені підсудні: ал­коголь, галюциногени, кана­біоїди, опіати, стимулятори, інгалянти, тютюн. Суддя (за­відуюча міською бібліотекою Вакса Т.В.) оголосила обвинувачувальну заяву; свідки за­свідчили про шкідливий вплив обвинувачуваних на організм людини; прокурор (Президент молодіжної організації «БУМ» Шликов С.М.) в своїй промові наголосив, що сучасна ситуа­ція в Україні характеризуєть­ся високим рівнем поширення вживання наркотичних речо­вин. Особливу тривогу викли­кає той факт, що значна части­на споживачів наркотиків – це молоді люди, в тому числі не­повнолітні. Як наслідок цього спостерігається „омолодженя” хворих із різними розладами здоров’я; адвокат (практичний психолог Стариченко О.А.) ознайомила присяжних з ін­формацією щодо використан­ня наркотичних засобів у ме­дицині .

Захід у формі гри має стати дієвою формою у правовому вихованні, є ефективним за­собом підвищення знань про наслідки ризикованої пове­дінки, стимулювання до здо­рового способу життя учнів. А 6 грудня пройшла зустріч за круглим столом «Права людини: правове регулювання праці підлітків ». Завідуюча міською бібліотекою Вакса Т.В. розпочала зустріч з питання: “Як стати справжнім автором свого життя? Як зробити ві­рний вибір професії?” Цим питаннями вона запросила лі­цеїстів до дискусії про профе­сійне самовизначення і шляхи до успіху.

335355Запрошені гості: виконуюча обов’язки директора міськра­йонного Центру зайнятості Назаренко С.А., начальник від­ділу Обухівського бюро без­оплатної правової допомоги Лагоденко Н.І., юрист – кон­сультант Наруцький А.О., роз­повіли учням третього курсу як обрати професію, як спланува­ти професійну кар’єру. Озна­йомили з сучасним ринком праці та проконсультували як максимально використовувати набуті професійні якості.

Традиційні змагання юнаків «Нумо, хлопці!»

2352226 грудня, в рамках відзна­чення тижня «Збройних Сил України» в школі відбулися традиційні змагання старшо­класників «Нумо, хлопці!».

Змагалися юнаки 10-11 класів у стройовій підготовці, штовханні гирі, спорядженні магазина, перетягуванні лин­ви, підтягуванні на переклади­ні, комплексно-силових впра­вах, естафеті та ін. А дівчата з груп підтримки представили тематичні плакати та розважи­ли присутніх художніми номе­рами.

Учасники ретельно готува­лися, бо програма конкурсу передбачає серйозну підго­товку. Всі учні продемонстру­вали високий рівень, все ж за загальною кількістю балів перемогла команда 11 класу – вони були непереможними у більшості видів змагань. В особистому заліку грамоти за перемогу отримали: Моло­децький Владислав (номінація «Кращий командир»), Ткачук Михаїл (номінація «Підтягу­вання»), Топчанюк Владислав (номінація «Штовхання гирі» та Ольховий Іван, під коман­дуванням якого 10Б клас став переможцем у перетягуванні линви.

«Нумо, хлопці!» – один із найстаріших традиційних за­ходів у школі. Ніхто вже не пам’ятає, коли конкурс для хлопців-старшокласників від­бувся вперше й хто саме його започаткував, але те, що Сер­гій Вікторович Полторацький, вчитель історії, правознавства та захисту Вітчизни проводив конкурс 25 разів – факт! За­вдяки небайдужості та енту­зіазму його вихованці щороку проходять випробування ви­тримки, сили та мужності, рос­туть справжніми захисниками Батьківщини.

Заступник директора школи з виховної роботи Т. Г. Ахтирко

ДАРУВАТИ ТУРБОТУ: В УКРАЇНЦІ ПРОЙШОВ РЕЙД ДОБРА

66854Кожен вісімнадцятий українець належить до людей, фізичні можливості яких обмежені. На їхню долю випали нелегкі випробування. Однак вони, долаючи труднощі, проявляють виняткову силу духу, любов і непохитну віру в життя. Їх мужність та оптимізм − взірець для інших.

В м. Українка проживає 70 людей з обмеженими можливостями. На щастя, поряд з ними є ті, хто хоче допомогти, і хто допомагає. Так, депутат Київської обласної ради від ОПОЗИЦІЙНОГО БЛОКУ Київщини Світлана Береза 3 грудня, в Міжнародний день людей з особливими потребами, організувала проведення в м.Українка Рейду Добра. Метою цього унікального благодійного заходу було відвідування людей з інвалідністю, щоб сказати їм добрі слова, подарувати радість і підтримати. Для кожного з них Світлана Василівна підготувала «теплі» подарунки – пледи – як символ турботи й піклування, і вітальні листівки.

3232321За підсумками зустрічей і спілкування, депутат наголосила, що держава і суспільство зобов’язані піклуватися про всіх громадян, а особливо про тих, кому необхідна особлива увага і підтримка, чого нині, на жаль, належним чином не відбувається.

«Ми будемо домагатися від влади забезпечення гідного життя для всіх українців і щоб люди з особливими потребами мали рівні можливості для повноцінного й комфортного життя», – підсумувала Світлана Береза.

Допомогти у проведенні Рейду відгукнулися міський голова Павло Козирєв, заступник мера Оксана Кирилюк, депутат Української міської ради від ОПОЗИЦІЙНОГО БЛОКУ Ірина Гідіон, голова Ради ветеранів Тетяна Щербакова, члени ветеранської організації Валентина Дроздова і Віра Грачова, викладач Ліцею м.Українка Олена Мінєєва із сином Арсеном, підприємець Ляна Лутченко з донечкою Лялею, а також – Юрій Бондаренко, Валерій Мінєєв і Ігор Горін.7876

Ремонт спорткомплексу триває

remont_i_otdelka_fm_stroyУже раніше йшла мова про те, що для такого пізнього початку робіт у спорткомплексі «Енергетик» були об’єктивні причини, які обійти просто неможливо. Але, як говориться, краще пізно, ніж ніколи. Уже більше двох тижнів тут робота кипить за напруженим графіком. Наявний контроль за якістю робіт як з боку замовника, так і з боку технічного нагляду, з яким укладено договір із нагляду за проведенням робіт. Якщо не виникне додаткових ускладнень, як це часто буває під час ремонту, орієнтовний термін його закінчення – лютий місяць.

15253387_204882933296459_2191418705772929621_n