«Віддалення окружної дороги від Українки і надання статусу міста обласного значення – боротьба триває досі» – міський голова Павло Козирєв

ДП: Павле Генріховичу, пройшло 15 років з моменту обрання Вас міським головою. За цей час Українка змінилася, одназначно в кращий бік. Протягом цих років зроблено багато. Давайте згадаємо, як все починалось.

П.Г.: 2002 рік… Дуже яскраві спогади…. Напружено. Взагалі це була небачена подія – перемога мера, який йшов не від влади, а сам по собі. Одне із перших рішень нашої команди було заснувати міську газету і вже 22 червня 2002 року перший номер вийшов у світ.  З тих пір «Дніпровський проспект» виходить постійно і по опитуванням газета – це основний засіб звідки жителі отримують інформацію.  Затвердили міську символіку – герб, прапор, гімн міста, а згодом і девіз «В громаді як в родині». І почали працювати.

Першого квітня 2003 року ми підписали пакт про передачу міста в комунальне господарство, до цього мерія була дуже номінальним об’єктом влади, оскільки всі основні рішення приймались адміністрацією Трипільської ТЕС. Ще коли я йшов на вибори, сказав громаді, що збираюсь приймати місто і це був достатньо серйозний виклик, бо на ті часи Трипільська ТЕС близько 4 млн. грн. датувала на утримання житла в місті. Цілий рік пройшов в достатньо напружених і важких переговорах щодо умов передачі житла.  Перша революція, яка відбувалась в 2003 році, це радикальна технологія закриття сміттєзбірників в будинках. На перших порах ми зустріли жорстокий супротив жителів міста, – і писали, і жалілись, збирали підписи, щоб зняти мера, викидали сміття під вікна. У 2006 році, коли була наступна виборча кампанія, перше за що дякували жителі Українки – це за те, що навели порядок зі сміттям.

2004 рік, історія із залізничною дорогою – перший конфлікт із центральною владою. Коли збирались запускати експрес «Київ – Дніпропетровськ»,  Українку «ощасливили» тим, що більше ми не зможемо перетинати кордони міста залізною дорогою, а будемо вимушені проходити під нею в районі Трипільської ТЕС. Місто розірване на дві частини не всиляло надії. Нам вдалось примусити Укрзалізницю збудувати шляхопровід та дорогу під ним, під тиском зупинки швидкісних потягів. Що стосується теплотраси – це був найбільший проект по будівництву в Київській області в тому році, і вдалий приклад поєднання різних ресурсів для спільного блага, оскільки друга черга теплотраси будувалась не за комунальні кошти. Ще один вдалий експеримент – міське телебачення, прорив на блакитних екранах Українки.

Українка початку 2000-х виглядала зовсім по інакшому. І була частина недобудов по вулиці Сосновій – один із ключових викликів для команди, яка управляє містом. І от дякуючи зусиллям нашим, зусиллям бізнесу, банківській сфері і депутатського корпусу, 3 будинки по вулиці Сосновій 6, 10, 4а добудували. Немало сил було витрачено на повернення у власність громади та реконструювання міського ринку. Це привело до підйому  малого бізнесу.  

Українка сьогодні єдине місто в державі, що має 100% оснащення квартир приборами обліку холодної і гарячої води. Як це нам вдалось? Ми запустили програму «Лічильник в кожну квартиру» і разом із Благодійним фондом почали її реалізовувати.

Міста як і люди не молодіють. У багатьох будинках використовуються газові плити. Та є мешканці, які не можуть собі дозволити оновити техніку, що в наступному становить загрозу для всього будинку. У 2006 році було прийняте рішення виділити із бюджету кошти для безкоштовної заміни газових плит заради безпеки інших. І тому сьогодні сміливо можемо заявити, що загрози від несправних газових плит в Українці немає.

Для мене було завжди загадкою, як місто розташоване на Дніпрі може не святкували Івана Купала. Тому з 2006 року це свято стартувало. В Українці взагалі побувало багато відомих людей. Ще я б хотів зробити акцент на Фестивалі дворів і Конкурсі квітників. Це унікальність, яка відрізняє Українку від усіх інших міст.

У 2007 році почалось серйозне відновлення дитячих майданчиків. Так, оновили «Паравозік» та збудували «Рошенку». Щодо майданчиків з м’яким покриттям Українка безперечно лідирує серед інших малих міст.

Ми одне із небагатьох міст, яке має історію успішних референдумів. У 2008 році провели місцевий референдум,  на який винесли 2 питання – віддалення окружної дороги від Українки і надання статусу міста обласного значення. І одне і інше питання підтримали більшість 98.92 %. Боротьба за ці дві позиції триває по сьогодні.

Проблема з поліцією в Українці була давно, так з метою належного патрулювання вулиць, прийняли рішення створити муніципальне формування «Гроза» (Варта). Це один із небагатьох прикладів у нашій країні коли громада, не очікуючи дій від держави, сама вирішує питання своєї безпеки.

У 2009 році, за підтримки Юлії Тимошенко, ми домоглись і отримали  у комунальну власність громади Палац Культури «Енергетик» та Спорткомплекс. Почали активно підтримувати їх технічний стан. Так, ремонті роботи у СК тривають до сьогодні.

Наступним кроком після введення електронного документообігу у виконавчому комітеті, стало запровадження  сертифікації послуг за міжнародними стандартами ISO 9001. За всі роки ми пройшли три ресертифікації  і зараз перед нами новий етап вдосконалення системи якості.

Сортування сміття – справа не легка, але прибуткова. Для нас стало звичним мати у дворах контейнери для роздільного сміття, і вже всі вміють користуватись ними. А у 2009 році Українка була однією з перших в Україні, що запровадила таку програму.

2010…відкриття ДНЗ Сонечко…  Бювети… Супермаркети…

Багато років я намагався переконати різні торгові центри почати працювати в Українці. Вдалось в 2010, у нас відкрилась «Фора», а потім ще 2 супермаркети.

Подією, яку всі пам’ятають, стало перенесення бібліотеки з приміщення міської ради до Палацу Культури. Вільне ж місце в майбутньому 2012 дало поштовх проекту – Центр надання муніципальних послуг, це те до чого звикла Європа і до чого ми йдемо – забезпечення постійного прийому мешканців. Частиною цього проекту став Call – центр, надійний зв’язок між  владою і жителями.

У 2011 році пам’ятаю катаклізм – жарке літо і раптом аварія, катастрофа на міському каналізаційному колекторі. 2 доби Українка була без води. Лише оперативно зроблена реконструкція дало змогу усунути загрози та врятувати ситуацію. Тепер маємо ще 50 років безперебійної роботи. Після проблеми з каналізаційним колектором виникло питання щодо реконструкції водонапірного колектору, що було виконано у 2012. У цьому ж році Українка відзначила свої 45.

2013 рік запам’ятався будівництвом ігрових спортивних майданчиків на набережній, які із задоволенням використовуються мешканцями і сьогодні

2014 – не простий рік, викликаний крайньою централізацією системи управління в країні. Рік майдану, бойових дій на Сході і рік дуже радикальних рішень в Українці . 2 березня провели Віче і я дякую громаді за проявлену довіру і за високу оцінку нашої роботи.

Інститут третього віку – унікальний соціальний проект, який прийшов до нас з Юрмали. Ми дбаємо про нашу супер молодь, і ставимо собі за мету у вік інформаційних технологій відкрити для них вікно зв’язку.

Якщо говорити про 2016 рік, то він став фінішем одної важливої програми у рамках виповнення Угоди мерів – втілення заходів з енергозбереження.

Так, ми реалізували 14 проектів ПРООН на загальну суму понад 6 млн. грн.,  утеплили Дніпровський 22, завершили Програму із заміни вікон в будівлях бюджетної сфери. Знаковим стало відкриття ЦНАПу та отримання повноважень у сфері архбудконтролю.

У 2017 сталося вже 2 великі події – прийнято рішення про об’єднання громад та проведено роздержавлення комунальних засобів інформації. Я вітаю ТОВ Дні-про. І переконаний, що нашому місту потрібна місцева газета і телебачення. А також, добре було б мати ДП в інтернеті.